Оформлення нотаріальної згоди на виїзд дитини за кордон

Плануєте поїздку за кордон з дитиною? Переконайтеся, що маєте всі необхідні документи! В Україні діє дозвільна система виїзду дітей за кордон, що покликана захистити права дитини і обох батьків. Простими словами, якщо дитина виїжджає з одним із батьків або з іншою особою, може знадобитися нотаріально посвідчена згода другого з батьків. У цій статті ми розкажемо простою мовою, що це за документ, коли він потрібен (а коли ні), як його оформити за новими правилами (в тому числі в умовах воєнного стану), та дамо поради, щоб уникнути проблем на кордоні. Наприкінці ви також знайдете зразок заяви-згоди і зручну таблицю з різними ситуаціями.

Що таке згода на виїзд дитини за кордон і чим вона відрізняється від довіреності

Нотаріальна згода на виїзд дитини за кордон – це офіційний документ, в якому один або обидва батьки дають дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за межі України. Часто в побуті його називають “довіреністю на дитину”, але з юридичної точки зору це не класична довіреність, а саме заява про згоду. Тобто батьки не передають нікому майнових чи опікунських прав, а лише підтверджують, що не заперечують проти поїздки дитини з вказаною особою.

Чому це важливо? Така згода потрібна, щоб прикордонники переконалися: один з батьків не вивозить дитину за кордон самовільно без відома другого. Без цього документа прикордонна служба може не випустити дитину з України. Іншими словами, нотаріальна згода – це своєрідний “перепустка” для дитини, яка подорожує не в повному складі родини.

Відмінність від довіреності. Довіреність – це документ, яким ви уповноважуєте іншу особу діяти від вашого імені. Натомість заява-згода на виїзд дитини не надає супроводжуючій особі жодних додаткових прав на дитину. Вона лише засвідчує волю батьків щодо конкретної подорожі. Наприклад, якщо дитина їде з бабусею, нотаріальна згода від батьків підтверджує дозвіл на цю поїздку, але не робить бабусю опікуном.

Отже, нотаріальна згода на виїзд – це разовий дозвіл на конкретну поїздку, а не універсальна довіреність. Її основне призначення – захистити дитину від можливого вивезення без згоди другого з батьків та уникнути конфліктів на кордоні.

Правові підстави: актуальні норми законодавства (2026)

Питання виїзду дітей за кордон регулюється декількома нормативними актами України. Головні з них:

• Сімейний кодекс України – визначає рівні права батьків на дитину та обов’язок враховувати думку один одного щодо важливих рішень, зокрема і виїзду за кордон неповнолітнього.

• Закон України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” – встановлює загальні правила перетину кордону громадянами, включно з обмеженнями на виїзд (саме цей закон у ст.6 містить підстави, коли у виїзді може бути відмовлено, наприклад, за відсутності згоди одного з батьків або рішення суду).

• Правила перетинання державного кордону громадянами України – затверджені постановою Кабінету Міністрів №57 від 27.01.1995 р. (зі змінами). Цей документ детально визначає порядок, у тому числі щодо дітей до 16 років. Саме в цих Правилах прописано вимогу нотаріальної згоди батьків у відповідних випадках.

Зверніть увагу, що правила неодноразово змінювалися. Наприклад, у 2018–2019 роках було внесено зміни, які розширили права одного з батьків самостійно вивезти дитину за певних умов (про це – далі). А після 24 лютого 2022 року, з уведенням в Україні воєнного стану, Кабінет Міністрів ухвалив окремі постанови для спрощення перетину кордону дітьми. Зокрема, постановою №661 від 10.06.2022 було змінено правила, адаптувавши їх до умов воєнного часу. Також у січні 2023 року Постановою №69 були уточнені деякі норми щодо виїзду окремих категорій осіб за кордон під час війни.

Основні принципи дозвільної системи залишаються незмінними навіть у 2026 році:

• Вимога щодо згоди стосується тільки виїзду з України. На в’їзд додому жодних дозволів не потрібно – дитину завжди впустять назад.

• Згода потрібна лише для дітей до 16 років. Після досягнення 16-річного віку громадянин України має право самостійно виїжджати за кордон. (Втім, пам’ятайте, що за кордоном особа до 18 років все ще вважається дитиною, і можуть діяти місцеві обмеження – наприклад, у деяких країнах вимагатимуть нотаріальну згоду для осіб до 18).

• Дозвільна система застосовується лише щодо громадян України. Якщо дитина не має українського громадянства (або має друге громадянство і виїжджає за іноземним паспортом), українські прикордонники зазвичай не вимагатимуть згоди.

Отже, національне законодавство визначає загальне правило: дитина-громадянин України віком до 16 років може покинути країну лише за згодою обох батьків, за винятком передбачених законом випадків. Розгляньмо, коли саме потрібна така згода, а коли можна обійтися без неї.

Коли потрібна згода на виїзд дитини і коли ні

Спробуймо окреслити типові ситуації, з якими стикаються батьки, та з’ясувати, чи потрібен дозвіл другого з батьків у кожному з них.

1. Дитина подорожує з обома батьками. У цьому випадку жодних додаткових дозволів не потрібно – ви обоє присутні, тож прикордонники не вимагатимуть письмових заяв. Важливо лише, щоб у дитини був свій закордонний паспорт (або у воєнний час – свідоцтво про народження, якщо паспорта ще немає, про документи – далі).

2. Дитина їде з одним із батьків. Це найпоширеніша ситуація, і в мирний час вона вимагала нотаріальної згоди другого з батьків (навіть якщо батьки перебувають у шлюбі). Тобто якщо, приміром, мама планує вивезти дитину за кордон без тата, вона повинна отримати від нього письмовий дозвіл, засвідчений у нотаріуса. Однак законодавством передбачено низку виключень, коли дозвіл другого з батьків не потрібен. Ось основні випадки, актуальні станом на 2026 рік:

• Один з батьків помер або визнаний судом безвісно відсутнім, недієздатним чи позбавленим батьківських прав – тоді достатньо надати документ, що це підтверджує (свідоцтво про смерть, рішення суду тощо). Звісно, отримати згоду від такої особи неможливо, тому закон дозволяє другому з батьків вивезти дитину самостійно.

• Один з батьків є іноземним громадянином або особою без громадянства – у такому разі нотаріальна згода не вимагається. Очевидно, це пов’язано з тим, що залучити іноземця до оформлення заяви складно, та й правило виїзду дітей стосується громадян України.

• Заборгованість зі сплати аліментів понад 4 місяці – якщо один з батьків не платить аліменти більш як 4 місяці, другий з батьків має право самостійно вивезти дитину без згоди боржника. Цю норму було введено у 2018 році в межах посилення відповідальності за несплату аліментів. На кордоні бажано мати довідку від виконавчої служби про наявність заборгованості.

• Виїзд дитини на постійне місце проживання (ПМП) за кордон – якщо сім’я вирішила емігрувати і один з батьків уже оформлений на консульському обліку в країні призначення, дитина може виїхати з другим з батьків без окремого дозволу. Мова про випадки, коли в паспорті того з батьків, хто їде з дитиною, стоїть штамп про виїзд на ПМП; іншого згоди не потрібно.

• Дитина проживає з одним із батьків за рішенням суду або органу опіки. Це відносно нова норма: з серпня 2019 року той з батьків, з ким за рішенням визначено місце проживання дитини, може самостійно вивозити дитину за кордон строком до 1 місяця без нотаріальної згоди другого. Обов’язкова умова – метою поїздки має бути відпочинок, лікування або навчання дитини, а тривалість не перевищує 1 місяця. Потрібно мати рішення суду чи органу опіки про місце проживання дитини з вами, і письмово повідомити іншого з батьків про поїздку (рекомендовано зробити це рекомендованим листом або через нотаріальне повідомлення). Якщо ці умови виконані, жодних заяв від другого з батьків не треба.

Якщо ваша ситуація підпадає під один з наведених винятків, ви можете перетинати кордон з дитиною без згоди другого з батьків. Але будьте готові показати документи, що підтверджують цей статус (довідки, рішення суду тощо). В інших випадках – доведеться отримати нотаріальний дозвіл від другого з батьків або скористатися судовим порядком.

Що робити, якщо другого з батьків нема або він не дає згоди? Якщо жоден з наведених вище винятків не про ваш випадок (наприклад, батьки в розлученні, боргів по аліментах немає, але один з них просто не хоче підписувати дозвіл) – тоді єдиним законним виходом буде звернення до суду. Суд розгляне обставини і може надати дозвіл на виїзд дитини без згоди другого з батьків. У разі позитивного рішення, його копію (що набрала законної сили) слід взяти з собою на кордон замість нотаріальної заяви. Практика показує, що суди часто стають на бік того з батьків, з ким проживає дитина, якщо друга сторона безпідставно чинить перешкоди для виїзду (особливо коли йдеться про туристичну поїздку чи лікування). Втім, судовий процес потребує часу, тож планувати поїздку варто заздалегідь.

3. Дитина подорожує у супроводі родичів (не батьків). Наприклад, з бабусею і дідусем, повнолітнім братом чи сестрою, тіткою/дядьком тощо. За звичайних умов (до 2022 року) для цього потрібна нотаріальна згода від обох батьків, адже нікого з батьків поруч не буде. Тобто батько і мати мали спільно підписати заяву або кожен окремо – але зрештою на кордоні пред’являється дозвіл від двох батьків. Під час воєнного стану діють спрощені правила: дитина до 16 років може перетинати кордон з бабусею, дідусем, повнолітніми сестрами/братами чи навіть вітчимом/мачухою без нотаріально посвідченої згоди батьків. Вимога одна – надати документи, які підтверджують родинні зв’язки (оригінали свідоцтв про народження, шлюбу тощо, що підтвердять, ким доводиться супроводжуючий особі дитині). Фактично, держава довіряє найближчим родичам вивезти дитину в безпечне місце без зайвої бюрократії.

Якщо ж дитина виїжджає з особою, яка не є близьким родичем (наприклад, з тренером, знайомими сім’ї, нянею тощо), порядок складніший. За звичайних обставин потрібна нотаріальна згода від обох батьків (аналогічно до випадку з родичами). В умовах воєнного стану дозволено пред’явити на кордоні письмову заяву від одного з батьків, але вона має бути засвідчена службою у справах дітей (органом опіки та піклування). Тобто один з батьків може власноруч написати дозвіл на ім’я супроводжуючої особи, і завірити його не в нотаріуса, а в органі опіки. У такому випадку нотаріальна згода другого з батьків не потрібна. Цей варіант з’явився під час війни як екстрений захід, коли, скажімо, мама сама не може виїхати, але хоче вивезти дитину через волонтерів або інших довірених осіб – достатньо її письмового дозволу, завіреного державою. Альтернатива – мати нотаріальні згоди від обох батьків, як і раніше.

4. Дитина виїжджає самостійно. Українське законодавство дозволяє це лише з 16 років. Тобто до досягнення 16-річного віку дитина не може перетнути кордон без супроводу дорослих (батьків або уповноважених осіб). Відповідно, питання нотаріальної згоди відпадає – без дорослого і згоди прикордонники просто не пропустять. Після 16 років українці можуть виїжджати самі, згода батьків не потрібна. Але зважайте, що у країні прибуття можуть бути свої правила щодо мінімального віку для в’їзду самостійно. Наприклад, в Польщі особи 16–17 років, які приїхали без батьків, вважаються там такими, що залишились без опіки, і можуть бути тимчасово поміщені в спеціальні заклади, доки не прибуде опікун. Тому хоча з України 16-річного випустять, варто завчасно уточнити вимоги країни призначення.

Нижче подаємо коротку таблицю, що узагальнює: чи потрібна нотаріальна згода залежно від того, хто супроводжує дитину та який статус другого з батьків.

Примітка: Навіть якщо згода не потрібна за законом, радимо взяти з собою підтверджувальні документи. Наприклад, свідоцтво про смерть другого з батьків, довідку про аліменти, рішення суду про проживання дитини чи інший документ, що пояснює відсутність другого з батьків. Це допоможе уникнути зайвих питань на кордоні.

Які реквізити повинна містити нотаріальна згода

Нотаріальна заява-згода оформлюється в довільній формі, але закон вимагає, щоб у ній були чітко зазначені ключові деталі поїздки. Нотаріус підкаже вам, що саме вписати. Зазвичай така заява містить наступну інформацію:

• Дані дитини: прізвище, ім’я, по батькові (якщо є), дата народження. Бажано також зазначити серію та номер паспорта дитини для виїзду за кордон (якщо він вже є). Якщо дитина ще немовля і подорожує за свідоцтвом про народження – вказуються дані свідоцтва.

• Дані батьків (заявників): прізвище, ім’я, по батькові матері/батька, хто дає згоду, паспортні дані, адреса реєстрації. Якщо заяву підписують обоє батьків – дані кожного. Саме ці дані фіксує нотаріус, щоб підтвердити особу заявників.

• Дані супроводжуючої особи: з ким поїде дитина. Потрібно вписати ПІБ, дату народження цієї людини, а також реквізити її паспорта. Обов’язково зазначається, ким вона доводиться дитині (наприклад: бабуся, дід, тітка, хрещений, тренер тощо) або на підставі чого вона супроводжує (наприклад, керівник туристичної групи).

• Країна або країни поїздки: куди дозволяється виїзд. Можна написати одну країну (наприклад, “Польща”) або кілька, якщо планується турне. Іноді вказують формулювання на кшталт “до країн Шенгенської зони” – нотаріуси, як правило, погоджуються на таке формулювання. Головне – окреслити географію, куди може їхати дитина.

• Тривалість і дати подорожі: конкретний період, протягом якого дитині дозволено перебувати за кордоном. Наприклад: “з 15 червня 2026 року по 15 липня 2026 року”. Якщо точні дати ще невідомі, можна вказати період з запасом. Багато батьків роблять згоду “на пів року” або навіть “на рік” – закон цього не забороняє, але прикордонники можуть запитати, чому така довга тривалість. Рекомендується вказувати реалістичний термін поїздки.

• Мета поїздки (не обов’язково, але бажано): для чого дитина їде – “туризм/відпочинок”, “відвідування родичів”, “навчання”, “спортзмагання” тощо. Це не є обов’язковим реквізитом, але часто прописується задля повноти картини.

• Зобов’язання повернення (не обов’язково): іноді батьки включають фразу на кшталт “зобов’язуюсь забезпечити повернення дитини в Україну до такого-то числа”. Це додає документу ваги, хоч і не вимагається прямо законом.

• Відсутність перешкод: стандартна фраза, яку часто включають, посилаючись на ст.6 закону “Про порядок виїзду…”: мовляв, нема обставин, що обмежують право дитини виїхати (такими обставинами можуть бути розшук дитини, виконавчі провадження про заборону виїзду тощо – якщо таких немає, батьки це підтверджують).

• Дата і місце оформлення заяви, підписи батьків і посвідчувальний напис нотаріуса. Нотаріус засвідчить справжність підписів батьків на заяві та поставить свою печатку.

Нотаріальна згода друкується українською мовою. На вимогу клієнта нотаріус може зробити двомовний варіант (наприклад, українсько-англійський), щоб за кордоном було зрозуміло текст. Але для виїзду з України це не обов’язково.

Щоб підготуватися заздалегідь, зберіть потрібні дані. Нотаріуси радять мати таку інформацію перед візитом: з ким подорожуватиме дитина (ПІБ, дата народження), на який строк планується поїздка, мета подорожі і країна призначення. Ці деталі будуть включені до заяви.

Важливо! Кожна нотаріально посвідчена згода – це оригінал документа. На кордоні слід пред’являти тільки оригінал (копія, навіть нотаріально завірена, не підійде). Якщо дитина подорожує з різними особами в різний час, можливо, знадобиться оформити кілька окремих згод (наприклад, окремо на бабусю, окремо на тренера). Обговоріть це з нотаріусом.

Особливості оформлення в умовах воєнного стану

У період дії воєнного стану (починаючи з 2022 року і станом на початок 2026 року – досі чинного) держава впровадила тимчасові особливі правила, щоб спростити виїзд дітей і гарантувати їм безпеку. Розгляньмо, що змінилося.

Спрощення правил під час війни

Головне спрощення ми вже згадували: **дитина до 16 років може виїжджати за кордон у супроводі одного з батьків без нотаріальної згоди другого. Ця норма почала діяти з весни 2022-го і продовжує діяти у 2026 році. Прикордонники не вимагатимуть ніяких заяв, якщо мама або тато везуть дітей самі – навіть якщо від другого з батьків немає офіційного дозволу.

Крім того, розширено коло родичів, які можуть супроводжувати дітей без нотаріальних дозволів. Як зазначалося вище, бабуся, дідусь, повнолітні брат чи сестра, вітчим або мачуха – можуть вивезти дитину, лише пред’явивши документи про спорідненість. Раніше (до війни) для цього потрібні були згоди від обох батьків, а тепер – ні. Це полегшило, зокрема, евакуацію дітей, коли батьки, скажімо, залишаються, а відправляють дітей за кордон із дідусем чи бабусею.

Якщо ж дитину супроводжує людина, яка не є найближчим родичем, повного скасування вимог нема, але спростили альтернативу: вистачить письмового дозволу одного з батьків, завіреного в органах опіки (замість довгого оформлення нотаріальних заяв від обох). На практиці це означає, що той з батьків, хто відправляє дитину, може звернутися до Служби у справах дітей (при місцевій райдержадміністрації чи міській раді) і там безкоштовно засвідчити свою заяву.

Чому це впровадили? Очевидно, через численні випадки, коли один з батьків (здебільшого батько) не міг бути фізично присутнім для оформлення згоди – через службу в ЗСУ, окупацію території, відсутність зв’язку тощо. Тож державі довелося оперативно змінити правила, щоб не ставити під загрозу життя дітей через бюрократію.

Варто зазначити: якщо у вас на руках є заздалегідь зроблена нотаріальна згода, ніхто не забороняє пред’явити її. Просто зараз це не є обов’язковим – вибір за батьками. Деякі батьки все одно оформлюють нотаріальні дозволи “про всяк випадок” (особливо якщо батьки розлучені – для власного спокою). Але закон того не вимагає під час війни.

Окремо слід сказати про організовані групи дітей (виїзд на навчання, оздоровлення, спортивні заходи без батьків). У 2022 році запровадили спеціальний порядок: такий виїзд має погоджувати Національна соціальна сервісна служба України (Нацсоцслужба). Фактично, щоб вивезти групу дітей, організатори збирають пакет документів (списки дітей, паспорти/свідоцтва, згоди батьків тощо) і отримують окремий дозвіл Нацсоцслужби. Лише з таким погодженням прикордонники випустять групу. Для батьків це означає: якщо ваша дитина їде за кордон організовано (наприклад, на спортивні змагання чи в дитячий табір за програмою), вам потрібно буде підписати згоду, яку завірить Служба у справах дітей. Нотаріус у цьому випадку не потрібен – достатньо звернутися до місцевої служби, яка опікується такими виїздами.

Будьте уважні: правила перетину кордону постійно змінюються під час воєнного стану. Уряд оперативно реагує на ситуацію, тож актуальні вимоги варто уточнювати перед кожною поїздкою. Державна прикордонна служба надає консультації за телефоном гарячої лінії: 1598 (з мобільного в Україні) або +38 (044) 527-63-63 (із-за кордону). Це корисно, щоб дізнатися про останні нововведення або підтвердити, що ваш пакет документів достатній.

Електронні послуги: “Дія” і новий підхід

Цифровізація дісталася і сфери нотаріальних дозволів. У 2023 році уряд оголосив про старт експериментального проекту, який дозволить батькам оформлювати тимчасовий дозвіл на виїзд дитини онлайн у застосунку “Дія”. Станом на кінець 2023 року ця послуга ще перебувала в стадії впровадження, але очікувалося, що незабаром українці зможуть скористатися нею. Суть сервісу: один з батьків через свій смартфон формує електронну заявку, другий – підтверджує її у себе в застосунку, і згодом прикордонники бачать інформацію про дозвіл у своїй базі даних. Це усуває потребу у фізичній присутності обох у нотаріуса, купі паперів та штампах.

На 2025 рік вже були успішні кейси цифрових рішень. Зокрема, для групових виїздів (оздоровчі поїздки) заяви від батьків збиралися й оброблялися через електронні системи, інтегровані з “Дією”. В перспективі це планують зробити і для індивідуальних поїздок. Представники Держприкордонслужби відзначали, що цей проект більше “про майбутнє”, адже потребує технічної готовності прикордонників перевіряти такі е-згоди онлайн. Наразі (початок 2026 року) більшість випадків усе ще оформляються по-старому, через нотаріуса або письмові заяви.

Втім, слідкуйте за новинами! Цілком можливо, що вже найближчим часом послуга е-дозволу запрацює повноцінно. Це значно спростить життя розлученим батькам: скажімо, мама зможе отримати згоду від тата на поїздку дитини, не зустрічаючись з ним особисто, а всього лиш через смартфон. За даними Мінцифри, електронний дозвіл буде безкоштовним, тоді як нотаріальне посвідчення – платна послуга. Тож впровадження цифрової альтернативи зробить процес не лише зручнішим, а й дешевшим.

Практичні поради, щоб уникнути відмови на кордоні

Оформлення документів на виїзд дитини – відповідальна справа. Ось кілька порад, перевірених на практиці, які допоможуть вам минути прикрі помилки і пройти прикордонний контроль без зайвих нервів:

• Перевірте документи дитини. Для виїзду за кордон громадянин України до 16 років повинен мати закордонний паспорт. В умовах воєнного стану, якщо паспорта раптом нема, можуть тимчасово впустити за кордон за свідоцтвом про народження, але це швидше виняток. Найкраще оформити дитячий біометричний паспорт заздалегідь. Переконайтеся, що в паспорта дитини не минув термін дії. Якщо дитині до 12 років – фотографії в паспорті актуальні довше; після 12 – паспорт діє 4 роки.

• Візьміть оригінал свідоцтва про народження. Це ключовий документ, що підтверджує ваше батьківство. На кордоні часто звіряють прізвища у паспорті батьків і в свідоцтві дитини. Якщо прізвища різні (наприклад, мама після розлучення має інше прізвище) – варто мати документи про зміну прізвища або інші підтвердження, щоб не виникло питань. У воєнний час свідоцтво також використовується як документ дитини, тож прикордонники майже завжди його просять показати.

• Контролюйте правильність нотаріальної заяви. Після того, як нотаріус підготує текст згоди, уважно перечитайте її перед підписанням. Переконайтеся, що імена, дати народження, паспортні номери всіх осіб зазначені без помилок. Будь-яка дрібна описка (наприклад, неправильна літера у прізвищі) може стати формальною підставою для відмови випустити дитину – адже документ з помилками можуть вважати недійсним. Також перевірте, щоб дати поїздки та країна(ни) були коректними. Якщо плануєте подорож кількома країнами – краще зазначити їх усі.

• Якщо другий з батьків оформлює згоду за кордоном (у посольстві або в іноземного нотаріуса), подбайте про легалізацію документа. Згода, написана не українською нотаріусом, повинна мати або апостиль, або консульське засвідчення (в залежності від країни, де вона складена). Крім того, її треба перекласти українською і завірити переклад. Без цього українські прикордонники можуть не прийняти такий папір. Найліпше, звісно, якщо батько/мати за кордоном звернеться до українського консульства – там зроблять заяву одразу за потрібною формою.

• Майте документи про винятки (якщо це ваш випадок). Наприклад, якщо ви везете дитину без згоди другого з батьків на підставі боргу по аліментах – візьміть довідку від виконавчої служби про заборгованість. Якщо посилаєтесь на рішення суду – візьміть його копію, завірену належним чином. Якщо другий з батьків помер – свідоцтво про смерть тощо. Звичайно, на кордоні можуть і не питати ці папери, але краще перестрахуватися, щоб одразу довести своє право вивезти дитину.

• Подбайте про підтвердження родинних зв’язків, якщо дитину супроводжує родич. Як зазначалось, бабуся/дід чи інший родич повинні мати документи, що доводять родинність. Для бабусі це може бути свідоцтво про народження того з батьків, який є її сином/донькою (щоб показати, що вона – бабуся цій дитині). Аналогічно для інших – потрібні ланцюжки документів, які з’єднають дитину і супроводжувача. Заздалегідь зберіть ці папери.

• Не зволікайте з підготовкою. Іноді батьки згадують про згоду в останній момент – і це створює неабиякий стрес. Плануйте похід до нотаріуса за кілька тижнів до поїздки, щоб у разі непередбачених труднощів (хвороба, відрядження другого з батьків, черги до нотаріуса тощо) ви встигли все владнати. Пам’ятайте, що нотаріуси працюють у будні, тож у вихідні чи свята оформити заяву буде проблематично.

• Перевірте актуальні правила перед виїздом. Як вже згадувалося, ситуація змінюється. Особливо, якщо ви виїжджали раніше за одними правилами, а тепер збираєтесь знов – переконайтеся, що нічого не змінилося. Скористайтеся офіційними джерелами або зателефонуйте на гарячу лінію Держприкордонслужби.

Дотримуючись цих порад, ви значно знизите ризик отримати відмову у перетині кордону. Головне – бути підготовленими та проінформованими.

Зразок нотаріальної згоди на виїзд дитини (шаблон)

Нижче наведено орієнтовний шаблон заяви-згоди. Ви можете використати його як приклад для підготовки власного документа. Зверніть увагу: це лише зразок, фактичний текст може відрізнятися залежно від конкретних обставин вашої поїздки. Оформлюючи згоду у нотаріуса, він складе текст відповідно до вимог закону та ваших даних.

Як користуватися шаблоном: У вписані місця додайте ваші дані. Якщо згоду дає тільки один з батьків (наприклад, батько дозволяє виїзд з мамою) – оформлюйте заяву від імені одного з них. Текст тоді буде в першій особі однини (“Я, такі-то, даю згоду…”). У прикладі наведено варіант для двох батьків, які разом дозволяють виїзд (часто використовується, коли дитина їде з третьою особою). Нотаріус сам надрукує фінальний текст і внесе необхідні корективи під вашу ситуацію.

---

Сподіваємося, цей гід допоможе вам успішно підготувати всі документи і здійснити подорож без зайвих клопотів. Пам’ятайте: досвідченість, експертність, авторитетність і достовірність – наш підхід до висвітлення юридичних тем, тож ми навели максимум актуальної інформації станом на початок 2026 року. Подорожуйте безпечно і нехай ваші родинні мандри приносять лише радість!